Я втратив зарплату: як Roam відновив інтернет

День, коли мережа обрала мене

Я не прагав буму. Я був на іншому боці — сидячи самотньо у своїй квартирі на Норт-Біч, спостерігаючи, як $ROAM першою торговою ехо пройшла через Bybit, наче нічна пульс.

Цифри не були гіпом: $120M за 24 години. 540K вузів самобудовано у 190 країнах. Не зросли корпоративні вежки.

Лише Wi-Fi точки запалювали незнайомці — подорожники, кодери, звигненi працюючі — як плаґували свої телефони до мовчазностi Solana й називали це додом.

Протокол, що не говорив

Roam не обещав «революції». Вона прошептала: «Пiдключайся вiльно». Жодних тарифiв на роумiнг. Жодної довги операторам. Лише DID + VC + AI агенти, що перетворили твоє eSIM у паспорт — куди завгодно, на будь-якому ланку, без дозволу.

Я пам’ятую жiнщину з Лондона, що заплатила £6700 за одну годину даних. Roam зробив цей тариф невидимим. Мережа не росла через інвесторiв — вона росла тому, що люди вирiшили побудувати її — з своєю зайвою пропускою, у тихих кутах свiту, на своїх умовах.

Вогонь, що вилiкував нас

18 березня, перед кожною биржею, перед кожним алгоритмом, спала проста правило: 97% $ROAM спало назавжди. Ринок подумав: «Якщо ти не можеш це мати… ти не заплатиш за це». The APY не був стимулом — це був заклик: dержатися, divitися, bстати части чогось такого, що не треба мати.